Гніздо бджолиної сім’ї

Життя бджолиної сім’ї тісно пов’язане з її гніздом, яке бджоли самі будують з воску. В гнізді вони вирощують молодих бджіл, трутнів та маток. В ньому бджоли зберігають запаси їжі, зимують. Сім’я, залишена без гнізда, направляє всі свої сили на його відбудову.

Стільники

Гніздо бджіл складається з декількох стільників, що розміщені вертикально (див. табл. I, 2). В рамкових вуликах стільники розміщуються в особливих дерев’яних рамках, форма і розмір яких визначаються типом вулика.

Развитие пчелы

Таблиця I. Медоносні бджоли і їх споруди:
1 — матка (м), робоча бджола (р), трутень (т) медоносної бджоли; 2 — гніздо медоносної бджоли на дереві; 3 — стільник медоносної бджоли в поперечному перерізі: м — медові комірки; р — комірки робочих бджіл; п — перехідні комірки; m — трутневі комірки

Стільники для вирощування розплоду мають товщину більш-менш постійну — 24—25 мм. Між такими стільниками залишається простір (вуличка) 12—13 мм. В тих місцях гнізда, де бджоли складають мед, стільники можуть бути товстіші — приблизно 32 мм. Якщо дозволяє місце, бджоли можуть товщину медового стільника довести до 40—45 мм. Між медовими стільниками бджоли переважно залишають вуличку 5 мм.

Стільник медоносних бджіл має одне загальне середостіння від якого в обидві сторони відходять комірки (див. табл. I, 3). Комірки стільника мають правильну шестикутну форму. Дно кожної комірки складається з трьох ромбиків, нахилених так, що вони утворюють призму, що поглиблює комірку. Дно кожної комірки одної сторони стільника є одночасно частинами трьох комірок іншої сторони стільника. При такій побудові міцність стільника збільшується.

Бджоли відбудовують стільники з бджолиними і трутневими комірками, різними за розміром. Бджолині комірки використовуються для виводу бджолиного розплоду, складання меду і перги. Діаметр такої комірки в середньому 5,42 мм, глибина її 11—12 мм. На одній стороні стільника площею 25 см2 знаходиться близько 100 комірок.

Трутневі комірки призначені для виведення трутнів; бджоли також складають в них мед. Середній діаметр таких комірок 6,5 мм. В тих місцях стільника, де бджолині комірки переходять в трутневі, можна зустріти ще так звані перехідні комірки неправильної форми (див. табл. I і V, 3). Комірки неправильної форми можна виявити також біля дерев’яних брусків рамок, до яких бджоли кріплять стільник.

Медоносные пчелы и их постройки

Таблиця V. Медоносні бджоли та їх споруди (продовження Таблиці I)
1 — матка в оточенні робочих бджіл, що утворюють її “свиту”. 2 — стільник медоносної бджоли з рамкового вулика: зм — запечатаний мед; р — запечатаний розплід; п — перга; м — ройові маточники; мс — мисочка. 3 — види комірок в стільнику медоносної бджоли: р — комірка робочих бджіл; п — перехідні комірки; т — трутневі комірки.

Всі комірки в стільнику напрямлені трохи доверху. Але комірки зверху і збоку гнізда, спеціально побудовані для складання меду, мають значно більший нахил доверху. В таких медових комірках бджоли розплід не вирощують.

Тільки побудовані стільники світло-жовтого кольору. З часом вони темніють, стають коричневими і після цього чорними. Потемніння стільника відбувається внаслідок того, що при кожному виведенні бджіл і трутнів в комірках залишаються кокони, які, накопичуючись, надають стільнику темного кольору. В темних стільниках комірки меншого діаметру та об’єму і в них виводяться менші бджоли. Тому старі стільники пасічники періодично заміняють новими.
Розміщення меду, розплоду та перги

В гнізді бджолиної сім’ї весною і літом майже завжди є розплід: яйця та личинки, розташовані на денцях комірок (відкритий розплід) і личинки, що виросли та лялечки в запечатаних комірках (запечатаний розплід). Комірки з личинками і лялечками робочих бджіл запечатані рівними кришечками, а з трутневими личинками та лялечками — опуклими. За цією особливістю завжди легко відрізнити запечатаний бджолиний розплід від трутневого.

Розплід, мед і пергу бджоли переважно розміщують на стільниках гнізда в певному порядку (див. табл. V, 2). На стільниках, що знаходяться навпроти льотка, де кращі умови вентиляції, розміщується розплід. В верхній частині гнізда стільники переважно бувають зайняті медом. Бджоли в основному стараються складати мед в стільниках, віддалених від льотка. Мед в гнізді буває запечатаним і відкритим. Запечатаний — це зрілий мед, підготований бджолами до тривалого зберігання. Відкритий мед — це недавно (підчас взятку) зібраний, ще не перероблений нектар, або мед, спеціально розріджений бджолами для вживання (при відсутності взятку).

На стільниках з розплодом, особливо на крайніх, бджоли розміщують пергу. Заповнюють вони пергою комірки наполовину, або не більш ніж на дві треті їх об’єму. В такому вигляді перга добре зберігається. Часто підчас взятку місце, що залишилося в комірках над пергою, бджоли заливають медом і запечатують. Такі медово-пергові стільники особливо цінні весною для вирощування розплоду.

Бджоли переважно, розташовують розплід компактно, підряд на всіх стільниках, що стоять поряд. Це полегшує підтримання необхідного для розплоду режиму тепла та вологи.
Температура, вологість та повітрообмін в гнізді

Поки в сім’ї немає розплоду, температура гнізда коливається в межах від 13 до 28° тепла. Температура гнізда може сильно знижуватись в холодні ночі та підвищуватись до 35° в теплі дні. Але як тільки в гнізді появиться розплід, на стільниках з розплодом бджоли починають підтримувати рівномірну, відносно стійку температуру в межах 34—35°.

Бджолиний розплід дуже чутливий до змін температури. При зниженні температури, наприклад, до 30° розвиток розплоду сповільнюється на 2—3 дня. Бджоли, вирощені при пониженій температурі, мають коротший хоботок, меншу довжину крил, а у деяких крила зовсім недорозвиваються. Підвищення температури вище 35° також негативно діє на розвиток розплоду.

Підтримання відносно високої температури на постійному рівні є важливою біологічною особливістю бджолиної сім’ї. Досліди показали, що зі збільшенням кількості бджіл в сім’ї регуляція температури стає досконалішою. При зниженні зовнішньої температури бджоли ущільнюються на стільниках, що дозволяє їм сконцентрувати тепловиділення на обмеженій площі стільників, де і відбувається вирощування розплоду. При цьому в їхньому організмі посилюється обмін речовин та виділення тепла.

Щоб знизити температуру в гнізді, маса бджіл на стільниках розширюється, а коли цього виявляється недостатньо, бджоли починають вентилювати гніздо. Вони розміщуються біля льотка, повернувшись до нього головками і частими махами крилець створюють значний потік повітря з вулика. Деколи цією роботою бувають зайняті декілька сотень бджіл і повітряний потік, який вони створюють досягає такої сили, що гасить запалений сірник, піднесений до льотка. Якщо і вентиляція не допомагає, то бджоли “викучуються” з вулика, тобто основна маса їх і в першу чергу старі льотні бджоли покидають вулик, і збираються біля льотка у велику нерухому купу. В гнізді зменшується теплоутворення та знижується температура.

В гнізді з розплодом бджоли підтримують вологість повітря в межах 65—88%. Для цього в період сухої літньої погоди вони розміщують навкруги комірок з розплодом щойно принесений, ще рідкий нектар, з якого легко випаровується вода. При відсутності взятку вони приносять у вулик воду, яку, змішавши з медом, розкладають в комірки навкруги розплоду. Вода, випаровуючись, знижує температуру у вулику.
Будівництво стільників

Клітини восковиділяючих залоз бджоли поступово збільшуються на протязі перших трьох днів її життя і в період з 12-го по 18-й день досягають найбільшого розміру (рис. 12). В цей час бджоли виділяють найбільше воску.

Восковые железы пчелы

Рис. 12. Воскові залози бджоли:
А — поздовжній розріз черевця; Б — поперечний розріз черевця; В — стадії розвитку воскової залози; Г — шостий стерніт черевця; вж — воскові залози; к — кишеня; р1—р3 — клітини, що розвиваються; д1, д2 — стадії дегенерації; вз — воскові дзеркальця; в — волоски.

Виділення воску та будівництво стільників бджолами залежать від надходження у вулик нектару та пилку. За відсутності медозбору бджоли або не виділяють воску, або виділяють його зовсім мало. Лиш надходження корму викликає посилене виділення воску та будівництво стільників у гнізді.

Воскові пластинки починають формуватися у бджоли з 3—5-денного віку, коли воскові залози тільки починають розвиватися. Виділяють віск в сім’ї лиш молоді бджоли. У бджіл, що переключаються на льотну роботу, клітини залоз переважно не функціонують.

Для будівництва стільників бджоли нормальної сім’ї збираються купками біля верхньої частини пустих рамок, де починають побудову декількох “язичків”, які в подальшому розширюють та з’єднують. У ще недобудовані комірки, глибиною 5—6 мм, матка часто відкладає яйця, а бджоли починають складати нектар та пилок. Потім вони поступово відбудовують комірки до нормальної глибини. Бджоли швидко будують нові стільники в тих випадках, коли гніздо стає тісним для них, наприклад весною, коли в сім’ї збільшується кількість бджіл і вони не можуть розміститися на наявних стільниках. Бджоли будують стільники і підчас медозбору, коли стільників недостатньо для розміщення нектару, що приноситься у вулик. Будівництво стільників можливе, якщо у вулику є вільне місце для цього.

В сучасних умовах бджоли переважно будують стільники не в пустих рамках, а в рамках з штучною вощиною — тонкими восковими листами, в яких витиснуті шестикутні денця комірок. Спочатку бджоли вигризають частину воску, потоншуючи денця, а потім починають відтягувати (видовжувати) зачатки стінок комірок. Для відбудови стільника на вощині бджоли затрачають вдвічі менше нового воску, ніж на будівництво стільника без вощини. Крім того, стільник на вощині получається вищої якості, з правильними рядами тільки бджолиних комірок.

на головну