Обчислення собівартості продукції бджільництва

Собівартість виражається сумою витрат на виробництво одиниці продукції. Якщо при переводі бджільницьких ферм і пасік на госпрозрахунок враховують тільки основні прямі витрати, то для визначення собівартості продукції бджільництва в даному господарстві враховують всі витрати, пов’язані з веденням цієї галузі протягом року. Вони зазвичай складаються з прямих і розподілених (непрямих) витрат.

  1. Прямі витрати включають: 1) оплату праці пасічників, підсобних робітників й сторожів; 2) вартість кормового меду, залишеного бджолам з медозбору попереднього року, а також цукру, витраченого протягом року на підгодівлю бджіл; 3) витрати на придбання вощини, малоцінного бджільничого інвентарю, ветеринарних медикаментів і дезінфікуючих засобів; 4) амортизаційні відрахування (частина вартості пасічних будівель і бджільничого обладнання, закріпленого за бджільництвом); 5) витрати, пов’язані з проведенням поточного ремонту основних фондів, з опаленням і освітленням пасічних приміщень і утриманням автогужового пасічного транспорту; 6) витрати по вирощуванню спеціальних медоносних рослин, що не використовуються в господарстві для інших цілей; 7) інші грошові витрати.
  2. Розподілені (непрямі) витрати поділяються на загальновиробничі (загальнофермові) і загальногосподарські. Перші складаються з оплати праці зоотехніків по бджільництву, бригадирів, завідуючих бджільницьких фермами, витрат по поточному ремонту і утриманню (освітлення, опалення) загальновиробничих приміщень. Сюди відносяться також амортизаційні відрахування по приміщеннях та обладнанні, що мають загальновиробниче значення. Другі складаються з витрат по оплаті адміністративного персоналу, який обслуговує господарство в цілому, на утримання легкового транспорту, поточного ремонту будівель і устаткування, що мають загальногосподарське значення, і навіть з амортизаційних відрахувань і деяких інших витрат. Загальногосподарські витрати розподіляються між усіма галузями господарства пропорційно до сум прямої заробітної плати в цих галузях.

Аналіз структури всіх витрат, пов’язаних з веденням бджільництва, показує, що основними статтями витрат на пасіках є прямі трудові витрати і вартість кормового меду (цукру).

Головне завдання кожного господарства і всіх його підрозділів полягає в тому, щоб за рахунок власних доходів покривати всі свої витрати і давати прибуток (перевищення доходів над витратами). Прибуток може бути отриманий в тому випадку, якщо виручка від реалізації продукції перевищує витрати на її виробництво (повну собівартість). Якщо ж ці витрати не покриваються виручкою, то утворюється збиток. У першому випадку господарство буде рентабельним, у другому – збитковим. Щоб визначити рівень рентабельності, необхідно суму прибутку помножити на 100 і розділити на величину витрат, пов’язаних з виробництвом продукції (собівартість).

Практика показує, що для зниження собівартості продукції першорядне значення має підвищення техніки бджільництва, що забезпечує утримання на пасіках сильних, високопродуктивних бджолиних сімей і ефективне використання нектароносної рослинності для виробництва меду, а також скорочення витрат праці та матеріально-грошових коштів на виробництво одиниці продукції. Численні приклади з досвіду роботи колгоспних і радгоспних пасік свідчать про те, що в міру збільшення збору меду в розрахунку на бджолину сім’ю помітно знижується його собівартість. Пояснюється це тим, що витрати робочого часу бджолярів на обслуговування пасік зростають в меншій мірі, ніж продуктивність бджолиних сімей.

на головну